Як знущаються над вимушеними переселенцями.
Цю історію потрібно почати з того, що все своє життя я прожила в м. Горлівка, що під Донецьком. В 2013 році поїхала навчатися у ВУЗі в м. Харків, але в 2014 до мого рідного міста прийшла війна. Для себе я вирішила ще на початку війни, що хочу жити в своїй рідній України і більше до окупованого міста не поверталася. Після закінчення університету я переїхала до Дніпра, де проживаю по теперішній час. На підставі 505 та 509 постанови КМУ, отримала довідку переселенця. Всім відомо, що коли особа навчається в університеті, то вона вимушена зареєструвати там своє місце проживання, що я і зробила в 2013 році, а по закінченню навчання в 2017 році знялася з місця тимчасової реєстрації. До Горлівки я не повернулася, а більше в мене нерухомості немає, тобто зареєєструватися було ніде. Це не заважало мені жити, завди в мене була довідка переселенця і ні в кого не виникало ніяких питань, але для того що сталося в 2020 році немає ніяких логічних пояснень.
3 січня 2020 року мені подзвонили із управління соціального захисту населення АНД району м. Дніпра та почали розповідати, що вони зробили витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно і бачать, що в мене є будинок у м. Харкові, тобто вони навіть не подивилися, що адреса цього будинку збігається з моєю попередньою реєстрацією в гуртожитку. Добре, це я їм пояснила, ну мусить же хтось навчити їх читати витяги,нехай це буду я. Після цього вони попросили мене привезти їм копію мого диплома. Добре, я як раз взяла відпустку для того, щоб їздити і доказувати, що я не їжачок. Привезла диплом і тут почалося щось неперевершене, до мене підійшла головний спеціаліст відділу праці та пенсійного контролю Пільгун Поліна Іванівна з претензією, що в мене в паспорті немає реєстрації, ок, пояснюю ще їй чого саме сталася така ситуація, але її було вже не зупинити, ця особа відправляє мене в міграційну службу, щоб вони в м. Дніпрі зареєстрували якимось чином мою реєстрацію в м. Горлівка. Дзвоню туди на гарячу лінію і мені звісно відповідають, що міграційна служба цього робити не буде. Повертаюся до Поліни Іванівни і розповідаю їй цю ситуацію, на що вона мені каже "так треба туди поїхати, а не дзвонити", я їй поснюю, що не буду їздити по всьому місту не зрозуміло для чого. А тепер шок, ця посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, пропонує мені поїхати в окуповану Горлівку і щоб там мені, в моєму українському паспорті поставили печатку так званої "ДНР" із місцем реєстрації. Сказати, що я була в шоці, це нічого не сказали. Нагадаю, я не їздила туди з 2014 року. Ну нагадала я цій особі про п. 2 постанови 505 КМУ і вона не задоволена сказала, що відправить таки мої документи для призначення виплати. Тут би мала моя історія закінчитися, але 08.01.2020 року стався ще цікавіший випадок. Разом з моїм чоловіком, який є громадянином Республіки Білорусь, їду до міграційної служби Дніпропетровської області для подання документів на довідку про тимчасове проживання. Мила дівчина сканує всі документи, фотографує чоловіка, ну все по списку, доходить до мого паспорту і зникає разом з ним. Повертається з начальником відділу, яка починає мені розповідати, що я порушила законодовство і після зняття з місця реєстрації не зареєструвала нове. Пояснюю їй свою ситуацію, але ця дамочка не пробивна, треба реєстрація, питаю чи може вона мене зареєструвати в себе, дивиться на мене і продовжує пісню про порушення законодавства. Тобто, те, що в мого чоловіка є реєстрація у його родичів, її не турбує, їй чогось моя дуже потрібна. Знову кажу, що не буду ставити в своєму паспорті "ДНРовську" печатку, вона мені каже тоді треба зробити протокол сплатити штраф за порушення і привезти їм. Протокол цей роблять нібито в реєстраційній службі. Добре, вже втомилася від спілкування з цією особою. Їду до реєстраційної служби на інший берег Дніпра. І вуаля, на мене дивляться як на, вибачаюсь, дуру. Кажуть, що якщо я не збираюся реєструватися у їхньому районі, вони не можуть скласти цей протокол, такої форми навіть не існує. Дзвоню до міграційної служби пояснюю ситуацію на що мені відповідаюсь, цитую "нас это не калышет, нужна регистрация, нужно как принимающей стороне подтвердить, что ты гражданин Украины". Тобто, виходить мій паспорт це просто бумажка і вона не підтверджує моє громадянство, довідка переселенця це взагалі як мені пояснили для пільг, для яких тільки не зрозуміло. Ось і залишилася я стояти, як шарік, який побуцали всі і викинули. Ніхто так і не зміг мені пояснити, що мені робити, якщо мені ніде зареєструватися.
Цю історію потрібно почати з того, що все своє життя я прожила в м. Горлівка, що під Донецьком. В 2013 році поїхала навчатися у ВУЗі в м. Харків, але в 2014 до мого рідного міста прийшла війна. Для себе я вирішила ще на початку війни, що хочу жити в своїй рідній України і більше до окупованого міста не поверталася. Після закінчення університету я переїхала до Дніпра, де проживаю по теперішній час. На підставі 505 та 509 постанови КМУ, отримала довідку переселенця. Всім відомо, що коли особа навчається в університеті, то вона вимушена зареєструвати там своє місце проживання, що я і зробила в 2013 році, а по закінченню навчання в 2017 році знялася з місця тимчасової реєстрації. До Горлівки я не повернулася, а більше в мене нерухомості немає, тобто зареєєструватися було ніде. Це не заважало мені жити, завди в мене була довідка переселенця і ні в кого не виникало ніяких питань, але для того що сталося в 2020 році немає ніяких логічних пояснень.
3 січня 2020 року мені подзвонили із управління соціального захисту населення АНД району м. Дніпра та почали розповідати, що вони зробили витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно і бачать, що в мене є будинок у м. Харкові, тобто вони навіть не подивилися, що адреса цього будинку збігається з моєю попередньою реєстрацією в гуртожитку. Добре, це я їм пояснила, ну мусить же хтось навчити їх читати витяги,нехай це буду я. Після цього вони попросили мене привезти їм копію мого диплома. Добре, я як раз взяла відпустку для того, щоб їздити і доказувати, що я не їжачок. Привезла диплом і тут почалося щось неперевершене, до мене підійшла головний спеціаліст відділу праці та пенсійного контролю Пільгун Поліна Іванівна з претензією, що в мене в паспорті немає реєстрації, ок, пояснюю ще їй чого саме сталася така ситуація, але її було вже не зупинити, ця особа відправляє мене в міграційну службу, щоб вони в м. Дніпрі зареєстрували якимось чином мою реєстрацію в м. Горлівка. Дзвоню туди на гарячу лінію і мені звісно відповідають, що міграційна служба цього робити не буде. Повертаюся до Поліни Іванівни і розповідаю їй цю ситуацію, на що вона мені каже "так треба туди поїхати, а не дзвонити", я їй поснюю, що не буду їздити по всьому місту не зрозуміло для чого. А тепер шок, ця посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, пропонує мені поїхати в окуповану Горлівку і щоб там мені, в моєму українському паспорті поставили печатку так званої "ДНР" із місцем реєстрації. Сказати, що я була в шоці, це нічого не сказали. Нагадаю, я не їздила туди з 2014 року. Ну нагадала я цій особі про п. 2 постанови 505 КМУ і вона не задоволена сказала, що відправить таки мої документи для призначення виплати. Тут би мала моя історія закінчитися, але 08.01.2020 року стався ще цікавіший випадок. Разом з моїм чоловіком, який є громадянином Республіки Білорусь, їду до міграційної служби Дніпропетровської області для подання документів на довідку про тимчасове проживання. Мила дівчина сканує всі документи, фотографує чоловіка, ну все по списку, доходить до мого паспорту і зникає разом з ним. Повертається з начальником відділу, яка починає мені розповідати, що я порушила законодовство і після зняття з місця реєстрації не зареєструвала нове. Пояснюю їй свою ситуацію, але ця дамочка не пробивна, треба реєстрація, питаю чи може вона мене зареєструвати в себе, дивиться на мене і продовжує пісню про порушення законодавства. Тобто, те, що в мого чоловіка є реєстрація у його родичів, її не турбує, їй чогось моя дуже потрібна. Знову кажу, що не буду ставити в своєму паспорті "ДНРовську" печатку, вона мені каже тоді треба зробити протокол сплатити штраф за порушення і привезти їм. Протокол цей роблять нібито в реєстраційній службі. Добре, вже втомилася від спілкування з цією особою. Їду до реєстраційної служби на інший берег Дніпра. І вуаля, на мене дивляться як на, вибачаюсь, дуру. Кажуть, що якщо я не збираюся реєструватися у їхньому районі, вони не можуть скласти цей протокол, такої форми навіть не існує. Дзвоню до міграційної служби пояснюю ситуацію на що мені відповідаюсь, цитую "нас это не калышет, нужна регистрация, нужно как принимающей стороне подтвердить, что ты гражданин Украины". Тобто, виходить мій паспорт це просто бумажка і вона не підтверджує моє громадянство, довідка переселенця це взагалі як мені пояснили для пільг, для яких тільки не зрозуміло. Ось і залишилася я стояти, як шарік, який побуцали всі і викинули. Ніхто так і не зміг мені пояснити, що мені робити, якщо мені ніде зареєструватися.
І в мене виникає питання, для чого я стараюсь, працюю на державу, витрачаю свої нерви, якщо я цій державі не потрібна? Чи можна так принижувати громадян України? Я приїхала до України, в надії на те, що моя Батьківщина мене не покине, а виходить, що я тут ніхто!!!
Комментариев нет:
Отправить комментарий